- поодинокий
- [поодиено/кией]
м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
поодинокий
Смотреть что такое "поодинокий" в других словарях:
поодинокий — а, е. 1) тільки мн.Які розміщені або трапляються рідко. || Які бувають у невеликій кількості; рідкісні. Поодинокі випадки. 2) тільки мн. Ізольовані від інших, позбавлені зв язку з іншими; розрізнені, окремі. || Які вирізняються, не зливаються з… … Український тлумачний словник
поодинокий — прикметник … Орфографічний словник української мови
окремий — 1) (який не є частиною чого н. цілого), самостійний, поодинокий, незв язаний, роз єднаний 2) (один із низки однорідних предметів, явищ тощо; один із багатьох), поодинокий, деякий 3) (який міститься окремо від інших; відділений чим н. від інших),… … Словник синонімів української мови
нарізний — I н арізний а, е. Окремий, поодинокий, не зв язаний з іншими. || Інший, не той самий. II нарізн ий а/, е/, спец. 1) Який має на своїй поверхні нарізи. •• Нарізна/ збро/я зброя, стволи якої мають нарізи для стрільби (гвинтівка, карабін тощо). 2)… … Український тлумачний словник
поодинокість — кості, ж. Абстр. ім. до поодинокий 3) … Український тлумачний словник
поодиноко — Присл. до поодинокий … Український тлумачний словник
порізнений — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до порізнити. 2) у знач. прикм. Не з єднаний з іншими однорідними предметами, елементами; окремий. || Який не має зв язку з іншими; роз єднаний, поодинокий. 3) у знач. прикм. Який не має внутрішньої єдності,… … Український тлумачний словник
роз'єднаний — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до роз єднати. || роз є/днано, безос. присудк. сл. 2) у знач. прикм. Відокремлений від інших; поодинокий. 3) у знач. прикм., перен. Позбавлений згуртованості, єдності … Український тлумачний словник
розрізнений — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до розрізнити I. 2) у знач. прикм. Який не має зв язку з іншими; роз єднаний, поодинокий. || Який здійснюється не зв язаними між собою окремими групами людей. || Позбавлений внутрішньої єдності, цілісності. 3) у… … Український тлумачний словник
розсипний — а/, е/. 1) Який складається з окремих крупинок або зерен; сипкий. || Який продається на штуки. || Розрізнений, окремий, поодинокий. •• Розсипни/й стрій розташування стрільців ланцюгом на значній відстані один від одного. 2) перен. Роздрібнений,… … Український тлумачний словник
